З віком в оці відбуваються непомітні зміни, але не всі вони небезпечні. Одна з найпоширеніших — відшарування склистого тіла, гелеподібної речовини, яка заповнює внутрішній простір ока. Зазвичай ці зміни починаються після 50–60 років: людина раптово помічає мушки перед очима чи спалахи світла і починає хвилюватися, що втрачає зір. Та все ж у більшості випадків це природний, віковий і здебільшого безпечний процес.
Що таке відшарування склистого тіла
Склисте тіло займає простір між кришталиком і сітківкою та формує оптичне середовище, через яке світло проходить до сітківки. У молодому віці воно однорідне за структурою і щільно прилягає до сітківки ока по всій площі. З роками гель втрачає частину об’єму: його волокниста частина ущільнюється, а решта розріджується. Через це задня поверхня склистого тіла поступово відокремлюється від сітківки і зміщується вперед. Цей процес називають заднім відшаруванням склистого тіла.
Важливо не плутати відшарування склистого тіла з відшаруванням сітківки. У першому випадку відходить склисте тіло, у другому — сітківка відшаровується від підлеглих тканин. Діагноз «відшарування склистого тіла» сам по собі не означає втрату зору чи наявність відшарування сітківки. У більшості людей цей процес минає без наслідків, лише в деяких випадках він супроводжується натягом і розривом сітківки, тому потребує лікування.
Зазвичай відшарування розвивається природно, може виникнути спочатку в одному оці, а через певний час — і в другому.
Причини відшарування склистого тіла
Основна причина відшарування склистого тіла — вікові зміни. Цей процес може розпочатися раніше при короткозорості, особливо високого ступеня, після операцій на очах, зокрема з приводу катаракти, після травм ока чи голови, на тлі внутрішньоочного запалення. Ділянки, де склисте тіло міцніше прикріплене до сітківки, більш вразливі до розриву під час відшарування.
Оскільки у більшості випадків цей процес природний і не пов’язаний із способом життя, гарантованої профілактики не існує. Людям із короткозорістю, після офтальмологічних операцій чи травм рекомендовано частіше проходити огляди очного дна.
Із віком поширеність відшарування склистого тіла зростає. У людей старшого віку воно трапляється частіше, ніж у молодих. Після 70–80 років більшість людей вже пройшли через цей процес хоча б в одному оці.
Симптоми відшарування склистого тіла
У більшості випадків процес минає непомітно. Якщо симптоми відшарування склистого тіла з’являються, то найчастіше це:
- плаваючі помутніння склоподібного тіла («мушки») — темні крапки, нитки, кільця чи павутина перед очима, які рухаються слідом за оком і найкраще помітні на світлому однорідному тлі, наприклад на небі чи білій стіні;
- спалахи світла — короткі проблиски на периферії поля зору, що виникають через механічне подразнення сітківки натягнутим склистим тілом і стають помітнішими в темряві.
У перші тижні після початку відшарування симптоми можуть бути виражені найсильніше, надалі вони поступово слабшають: блискавки перед очима виникають рідше, а мушки стають менш помітними, хоча повністю можуть не зникати місяцями.
Тільки за симптомами неможливо визначити, чи відбувається лише фізіологічне відшарування, чи вже стався розрив сітківки, тому раптова поява нових мушок або спалахів потребує огляду очного дна.
Відшарування і деструкція склистого тіла: у чому різниця
Ці два поняття часто плутають, хоча вони описують різні речі. Відшарування — це зміна взаємодії склистого тіла з сітківкою: його задня поверхня відходить від неї. Деструкція — ширше поняття, яке описує структурні зміни самого гелю: розрідження, ущільнення волокон, утворення конденсацій і помутнінь. Деструкція склистого тіла може викликати мушки навіть без повного відшарування, а відшарування може відбутися і на тлі мінімальних деструктивних змін. При появі завіси перед оком не можна просто списувати це на «деструкцію», все ж потрібно перевірити стан сітківки.
Не варто пробувати «розігнати» мушки рухами очей, промиванням чи народними засобами. Усе це не має доказової ефективності і лише відтягує момент, коли можна вчасно виявити розрив сітківки. Єдиний надійний спосіб переконатися, що зміни безпечні, — огляд у офтальмолога.
Діагностика відшарування склистого тіла
Основний метод діагностики — огляд офтальмолога з розширенням зіниці. Лікар оцінює стан склистого тіла та ретельно оглядає периферію сітківки за допомогою офтальмоскопії і щілинної лампи зі спеціальною лінзою. За потреби лікар обережно натискає на склеру інструментом, щоб оглянути периферичні ділянки сітківки та виключити можливі розриви.
Для діагностики можуть також застосовуватися:
- УЗД ока (B-сканування) — допомагає оцінити склисте тіло та сітківку, особливо якщо крововилив або щільне помутніння заважають побачити очне дно;
- оптична когерентна томографія (ОКТ) — дає пошарові зображення сітківки, допомагає оцінити взаємодію склистого тіла з макулою, дає змогу виявити вітреоретинальну тракцію (патологічний натяг склистого тіла на сітківку);
- фотографування очного дна — може використовуватися для документування стану сітківки та подальшого спостереження.
Ультразвукове дослідження не завжди дозволяє виключити невеликий розрив сітківки, тому за можливості перевагу віддають повному контактному огляду очного дна.
Лікування відшарування склистого тіла
Якщо офтальмолог підтвердив ізольоване відшарування без розриву чи відшарування сітківки, жодного спеціального лікування не потрібно. Не існує препаратів, які здатні «прикріпити» склисте тіло назад або зупинити природний процес його відходження.
Основна тактика при лікуванні відшарування склистого тіла — спостереження. У період, поки відшарування ще триває, лікар може призначити повторний огляд протягом наступних тижнів, оскільки в цей час найвищий ризик появи нових симптомів чи розриву.
Якщо під час огляду виявлений розрив сітківки, його закривають лазерною фотокоагуляцією або кріотерапією, щоб знизити ризик переходу в повноцінне відшарування сітківки. Якщо відшарування сітківки вже сталося, потрібне хірургічне лікування — вітректомія, склеральне пломбування або пневматична ретинопексія. Що саме вибере лікар, залежить від типу, локалізації та поширеності відшарування. Лікують, по суті, тільки можливі ускладнення відшарування склистого тіла.
Лікування при помутнінні склистого тіла
У більшості випадків плаваючі помутніння склистого тіла стають менш помітними з часом, коли осідають нижче оптичної осі ока. Якщо вони незначні та не заважають повсякденним справам, після виключення патології сітківки достатньо спостереження.
Якщо помутніння впродовж тривалого часу суттєво ускладнюють читання, роботу чи керування автомобілем, у окремих випадках може розглядатися вітректомія — операція з видалення склистого тіла та заміни його на прозоре середовище. Оскільки це інвазивне втручання з потенційними ризиками, серед яких катаракта, розрив чи відшарування сітківки, набряк макули, рішення про операцію ухвалюється тільки після зважування вираженості симптомів і можливих ускладнень.
Для окремих великих поодиноких помутнінь може розглядатися лазерний вітреоліз. Однак цей метод підходить не всім, а доказова база щодо його довгострокової ефективності та безпеки поки обмежена.
Коли потрібен терміновий огляд
Слід негайно звернутися до офтальмолога в таких випадках:
- різко зросла кількість мушок, крапок або павутинок перед очима;
- з’явилися численні нові спалахи світла;
- на периферії поля зору виникла темна пляма, тінь або «завіса»;
- раптово погіршився зір або частина поля зору перестала проглядатися;
- спалахи та помутніння супроводжуються зниженням гостроти зору.
Завіса чи тінь, що поступово розширюється, — одна з найтривожніших ознак, оскільки може свідчити про відшарування сітківки. Воно небезпечне ризиком втрати зору і потребує термінового лікування. Слід відрізняти ці симптоми від спалахів при мігрені. Мігренозна аура виникає перед обома очима одночасно, має форму зигзагоподібних ліній чи мерехтливих плям і передує головному болю, тоді як спалахи при відшаруванні склистого тіла помітні збоку і не пов’язані з болем голови.
Відшарування склистого тіла в переважній більшості випадків — це доброякісна вікова зміна з хорошим прогнозом. І все ж, якщо ви помітили мушки, спалахи світла чи тінь у полі зору, пройдіть діагностику стану сітківки та склистого тіла в Центрі відновлення зору Анатолія Совви. Офтальмолог огляне очне дно з розширенням зіниці, за потреби призначить ОКТ чи УЗД і визначить, чи потрібне лікування чи достатньо тільки спостереження.