Сітківка ока — це тонка світлочутлива оболонка, яка вистилає око зсередини. У ній розташовані фоторецептори — клітини, що вловлюють світло, перетворюють його на нервові імпульси та передають цю інформацію до головного мозку через зоровий нерв. Завдяки роботі сітківки людина бачить чітке зображення навколишнього світу.
Розрив сітківки — стан, який сам по собі не завжди відчутно знижує зір, але створює прямий шлях до її відшарування. Це значно тяжче захворювання, здатне призвести до незворотної втрати зору, тому будь-які підозрілі симптоми з боку очей потребують невідкладного огляду офтальмолога.
Суть патології та механізм виникнення
Розрив сітківки ока — це порушення цілісності її тканини, дефект, через який під сітківку може проникати внутрішньоочна рідина. Найчастіше це відбувається через надмірне натягнення з боку склоподібного тіла — прозорої гелеподібної речовини, що заповнює більшу частину очного яблука зсередини.
З віком склоподібне тіло поступово ущільнюється, зменшується в об’ємі та відшаровується від поверхні сітківки. У більшості людей цей природний процес минає без наслідків. Однак якщо в окремих ділянках між склоподібним тілом і сітківкою зберігаються міцні зрощення, під час відшарування виникає локальне натягнення, яке здатне розірвати тканину сітківки. Через утворений дефект під неї починає проникати рідина, що і створює передумови для відшарування.
Виділяють також розрив сітківки після травми ока: контузії, удару чи проникного поранення. У такому разі дефект виникає одномоментно, внаслідок механічного впливу, а не поступового тракційного процесу, характерного для вікових змін.
Причини виникнення розриву сітківки та фактори ризику
Якщо трапляється розрив сітківки ока, причини можуть бути різними, однак найпоширеніша — це вікові зміни склоподібного тіла, які рано чи пізно відбуваються майже в кожної людини. І все ж є низка станів, які суттєво підвищують ймовірність патології. Людям із цими факторами варто проходити огляди частіше, ніж раз на кілька років.
До факторів ризику належать:
- висока короткозорість (міопія), при якій сітківка розтягнута і стоншена;
- периферична дегенерація сітківки (дистрофія) та ділянки стоншення її тканини;
- травми очного яблука, зокрема контузії та проникні поранення;
- перенесені офтальмологічні операції, наприклад, видалення катаракти;
- цукровий діабет із ураженням судин сітківки;
- спадкова схильність до дистрофічних змін сітківки;
- розрив або відшарування сітківки, які вже виникали на другому оці.
Наявність навіть одного з цих факторів є приводом для регулярного профілактичного огляду очного дна з розширенням зіниці. Такий огляд дозволяє побачити периферичні зміни, непомітні при звичайній перевірці гостроти зору.
Симптоми розриву сітківки ока
На ранній стадії розрив сітківки може проходити безсимптомно: так звані «німі» розриви виявляють випадково під час планового огляду в офтальмолога. Однак частіше при такому стані, як розрив сітківки, симптоми все ж з’являються, і серед них:
- спалахи світла, «блискавки» або іскри перед очима, особливо помітні в темряві;
- раптова поява великої кількості плаваючих «мушок», ниток або темних точок;
- відчуття туману чи затуманення зору;
- викривлення обрисів предметів — характерне для ураження центральної зони сітківки;
- темна пляма, тінь або «завіса» збоку поля зору;
- раптове зниження гостроти зору.
Поодинокі мушки перед очима, що з’являються зрідка і не наростають, можуть бути варіантом норми і пов’язані з віковими змінами склоподібного тіла. А от різке збільшення їх кількості, поява спалахів перед очима або тіні, що поступово насувається на поле зору, — тривожний сигнал, який може свідчити про розрив і початок відшарування сітківки. У такій ситуації консультацію офтальмолога не можна відкладати навіть на добу.
Чим розрив сітківки відрізняється від відшарування
Ці два поняття часто плутають, хоча вони описують різні стадії процесу. Розрив — це лише локальний дефект тканини сітківки, при якому вона в цілому ще залишається на своєму місці. Відшарування виникає тоді, коли крізь розрив під сітківку проникає достатньо рідини, через що сітківка починає відділятися від судинної оболонки, яка живить її киснем і поживними речовинами.
Відшарування сітківки становить найбільшу загрозу для зору, адже без лікування фоторецептори поступово гинуть, і втрата зору стає незворотною. Головне завдання діагностики — виявити розрив до того, як він перейде у відшарування.
Види розривів сітківки ока
Розриви класифікують за механізмом виникнення та розташуванням на сітківці.
Клапанний і отвірчастий розриви часто об’єднують терміном «периферичний розрив сітківки», оскільки обидва розташовані на периферії, поза центральною зоною, на відміну від макулярного розриву. Перший тип, також відомий як тракційний розрив, виникає через сильне натягнення сітківки склоподібним тілом: один край дефекту залишається прикріпленим до нерозірваної ділянки, утворюючи своєрідний клапоть, що продовжує тягнути тканину. Цей тип найчастіше прогресує до відшарування і потребує швидкого втручання.
Другий тип — отвірчастий (діркоподібний) розрив — формується в зонах периферичної дистрофії, де тканина сітківки вже стоншена. Через такий отвір рідина також може проникати під сітківку, хоча тракційного компонента тут, як правило, менше.
Макулярний розрив сітківки локалізується в макулі — центральній зоні сітківки, що відповідає за чіткість зображення при читанні та розпізнаванні дрібних деталей. Через розташування в центрі такий розрив завжди помітно знижує гостроту зору та спотворює контури предметів, навіть якщо периферичний зір лишається нормальним.
Ламелярний розрив сітківки — неповний, при якому ушкоджуються не всі шари сітківки. Він рідше супроводжується відшаруванням, але потребує спостереження в динаміці, оскільки з часом може прогресувати до повного макулярного розриву.
Діагностика розриву сітківки
Поставити діагноз тільки за скаргами пацієнта чи перевіркою гостроти зору неможливо. Основа діагностики — детальний огляд очного дна після медикаментозного розширення зіниці, який дає змогу оглянути також периферичні відділи сітківки.
Комплексне обстеження зазвичай передбачає:
- перевірку гостроти зору та вимірювання внутрішньоочного тиску;
- біомікроскопію переднього відрізка ока;
- огляд очного дна зі спеціальними лінзами, у тому числі з легкою депресією склери для огляду крайньої периферії;
- оптичну когерентну томографію (ОКТ) — обов’язкову при підозрі на макулярний або ламелярний розрив;
- ультразвукове дослідження ока, якщо огляд сітківки ускладнений крововиливом чи помутнінням оптичних середовищ.
Ці обстеження дозволяють точно визначити тип, локалізацію та розмір розриву, оцінити наявність тракції сітківки та вчасно помітити навіть мінімальні ознаки відшарування.
Лікування розриву сітківки
Медикаментозного лікування, здатного «загоїти» розрив краплями чи таблетками, не існує. Якщо вже поставлений діагноз «розрив сітківки», лікування відбувається за допомогою лазерної або хірургічної методики. Вибір тактики залежить від типу розриву, його розташування, розміру, наявності тракції та ознак початку відшарування.
Лазерна коагуляція сітківки найчастіше застосовується при периферичних клапанних та отвірчастих розривах без ознак відшарування. Якщо лазер технічно недоступний або протипоказаний, застосовують кріопексію — заморожування тканини навколо розриву спеціальним зондом, яке за принципом дії подібне до лазера і теж формує фіксувальний рубець.
При макулярних розривах навіть за відсутності явного відшарування лазерна коагуляція не застосовується, оскільки йдеться про дефект у самому центрі сітківки. Стандартним рішенням є вітректомія — хірургічне видалення склоподібного тіла з подальшою тампонадою газом для закриття отвору.
Якщо відшарування вже розвинулося незалежно від типу початкового розриву, необхідне хірургічне лікування. Тут мова йде про вітректомію або інші методики вітреоретинальної хірургії, іноді в поєднанні з пломбуванням склери.
Коли потрібна лазерна коагуляція
Лазерна коагуляція — один із найефективніших способів запобігти відшаруванню сітківки на ранній стадії. Під час процедури лазер наносить серію точкових коагулятів навколо розриву. У цих місцях формується щільний рубець, який «приклеює» сітківку до підлеглих тканин і блокує подальше проникнення рідини під неї.
Лазерне лікування сітківки виконується амбулаторно, без загального наркозу, зазвичай триває кілька хвилин. Після коагуляції рубець остаточно формується протягом 2–3 тижнів, тому в цей період лікар радить обмежити фізичні навантаження, різкі нахили та підняття ваги, а також з’явитися на контрольний огляд, щоб переконатися, що рубцювання пройшло успішно і нових ділянок тракції не з’явилося.
Важливо розуміти, що лазерна коагуляція ефективна тільки до розвитку відшарування. Якщо сітківка вже почала відділятися від судинної оболонки, потрібне повноцінне хірургічне втручання.
Відновлення зору після розриву сітківки
Прогноз найбільше залежить від того, наскільки швидко пацієнт звернувся по допомогу. Якщо розрив виявлений до розвитку відшарування і проведене своєчасне лікування, у більшості випадків вдається зберегти наявний рівень зору та запобігти тяжким ускладненням.
Якщо відшарування вже відбулося, результат лікування залежить від його площі, тривалості існування та того, чи залучена центральна ділянка — макула. Навіть після технічно успішної операції повне відновлення гостроти зору можливе не завжди, особливо якщо відшарування торкнулося макули або тривало довго до втручання. Важливо не чекати самостійного зникнення симптомів і звертатися до лікаря одразу після появи спалахів, «мушок» чи тіні перед оком.
Інвалідність при розриві сітківки
Сам по собі діагноз «розрив сітківки» — не підстава для встановлення інвалідності. Про те, чи буде поставлена при такому стані, як розрив сітківки, інвалідність, рішення ухвалюється індивідуально, при цьому оцінюються функція зору, ефективність проведеного лікування та ступінь порушення працездатності. Якщо внаслідок захворювання чи його ускладнень розвинулася стійка виражена втрата зору, питання інвалідності розглядають відповідно до чинних медичних критеріїв. У переважній більшості випадків своєчасне лікування дозволяє цього уникнути.
Багато пацієнтів відкладають візит до лікаря, вважаючи спалахи чи «мушки» тимчасовим явищем, хоча навіть невеликий дефект здатний стати початком відшарування. Якщо ви помітили будь-який із перелічених симптомів, запишіться на огляд до офтальмолога в Центрі відновлення зору Анатолія Совви. Наші фахівці проведуть повне обстеження на сучасному обладнанні та підберуть оптимальну тактику лікування для збереження вашого зору.