Більшість захворювань сітківки так чи інакше нагадують про себе — зниженням гостроти зору, спотвореннями зображення, дискомфортом. Периферична дегенерація сітківки діє по-іншому: вона здатна роками розвиватися непомітно, поки людина продовжує добре бачити та не відчуває жодного дискомфорту. У цьому і полягає підступність захворювання. Окремі його форми підвищують ризик розриву сітківки, а через нього — відшарування, стану, що потребує невідкладного лікування. Виявити ризик заздалегідь можна тільки на профілактичному огляді, тому регулярна діагностика для цієї патології має велике значення.
Що таке периферична дегенерація сітківки?
Сітківка ока — це його світлочутлива оболонка, яка приймає світлові сигнали та передає їх у мозок. Її периферія відповідає за бічний зір і орієнтацію в просторі, а не за чітке центральне бачення. Периферична дегенерація (дистрофія) сітківки ока — це стоншення та порушення структури тканини саме в цій крайній зоні. Вона втрачає еластичність і стає вразливою до натягу склоподібного тіла. Якщо такий натяг накладається на стоншену ділянку, може статися розрив, через який під сітківку потрапляє рідина, що в свою чергу спричиняє відшарування.
Існує кілька видів дегенерацій сітківки, що суттєво відрізняються за небезпечністю. Ґратчаста дегенерація та дегенерація типу «равликовий слід» вважаються найризикованішими, оскільки вони найчастіше передують розривам. Дегенерація типу «бруківка» та дрібнокистозні зміни, навпаки, здебільшого стабільні та не потребують нічого, крім спостереження. За залученістю сусідніх структур такі зміни також поділяють на периферичну вітреоретинальну дегенерацію сітківки, коли в процес втягнуте склоподібне тіло, і периферичну вітреохоріоретинальну дегенерацію — якщо зміни поширюються і на судинну оболонку ока.
Тип дегенерації, виявлений на огляді, — головний орієнтир для лікаря під час вибору тактики: спостерігати чи лікувати.
Причини розвитку периферичної дегенерації сітківки
Немає єдиного фактору, який спричиняє розвиток цього захворювання. Здебільшого у такого стану, як периферична дегенерація сітківки, причини наступні:
- короткозорість (міопія високого ступеня);
- вікові зміни склоподібного тіла;
- спадкова схильність;
- перенесені травми або операції на оці;
- периферичний розрив чи відшарування сітківки в другому оці;
- цукровий діабет та інші судинні захворювання;
- значні фізичні навантаження за наявності вже існуючих дегенеративних змін.
Пацієнти з короткозорістю потребують особливої уваги. При видовженні очного яблука сітківка розтягується і стоншується сильніше, ніж за нормальної довжини ока.
Симптоми периферичної дегенерації сітківки
У більшості випадків дегенерація не впливає на гостроту центрального зору, тому людина може не підозрювати про її наявність. Перші тривожні ознаки зазвичай з’являються вже тоді, коли формується розрив або починається відшарування. Коли може розвиватися периферична дегенерація сітківки, симптоми виділяють наступні:
- короткочасні спалахи світла або «блискавки» перед оком;
- раптова поява великої кількості плаваючих «мушок», ниток чи темних помутнінь;
- мерехтіння на периферії поля зору;
- темна завіса або тінь збоку поля зору.
Поєднання спалахів світла з різким збільшенням кількості «мушок» або появою темної «шторки» — привід звернутися до офтальмолога якнайшвидше, оскільки так найчастіше проявляється розрив, що вже стався.
Безсимптомний перебіг захворювання пояснюється розташуванням змін. Периферичні відділи сітківки не відповідають за чітке центральне бачення, тож навіть значні зміни в цій зоні не впливають на те, як людина бачить у повсякденному житті. Через це периферичну дегенерацію в основному виявляють випадково під час профілактичного огляду з розширеною зіницею.
Діагностика периферичної дегенерації сітківки
Звичайної перевірки гостроти зору для виявлення периферичних змін недостатньо. Щоб перевірити, чи є в людини периферична дегенерація сітківки, діагностика повинна проводитися комплексно, що передбачає:
- візометрію — визначення гостроти зору;
- вимірювання внутрішньоочного тиску;
- розширення зіниці спеціальними краплями;
- огляд очного дна за допомогою офтальмоскопії або спеціальних контактних лінз;
- фотографування очного дна;
- оптичну когерентну томографію — за потреби оцінити центральні відділи сітківки;
- ультразвукове дослідження ока, якщо огляд очного дна утруднений.
Ключовий етап діагностики — ретельний огляд периферії сітківки при широкій зіниці. Без медикаментозного розширення значна частина змін може залишитися непоміченою.
Ризик відшарування сітківки
Більшість периферичних дегенерацій до відшарування не призводять. Ризик визначається типом дегенерації та її поєднанням із іншими факторами: площею ураження, наявністю розривів, станом склоподібного тіла та супутніми захворюваннями очей. Рішення про лікування завжди ухвалюється індивідуально, після повного обстеження. У багатьох випадках достатньо регулярного спостереження без будь-якого втручання.
Чи можна повністю вилікувати периферичну дегенерацію сітківки
Повернути сітківці початковий стан сучасна медицина не здатна: уже сформовані дегенеративні зміни незворотні. При поставленому діагнозі «периферична дегенерація сітківки» лікування спрямовується на запобігання появі розривів, зниження ризику відшарування сітківки, максимальне збереження зору та своєчасне виявлення прогресування змін.
Якщо дегенерація не становить загрози, пацієнту рекомендують регулярні контрольні огляди. Якщо ж ризик високий, проводиться профілактична лазерна коагуляція.
Лазерна коагуляція сітківки
Лазерну коагуляцію призначають, коли лікар виявляє небезпечний тип змін із високим ризиком розриву, уже сформований розрив або ділянку, навколо якої потрібно створити захисний бар’єр.
Під час процедури лазер формує серію мікрокоагулятів навколо патологічної зони. У місцях їхнього впливу утворюється міцне зрощення між сітківкою та прилеглими підлеглими тканинами, що зменшує ризик поширення розриву чи розвитку відшарування. Лазерна коагуляція сітківки виконується амбулаторно, під місцевою крапельною анестезією, без госпіталізації. Зазвичай процедура триває 10–20 хвилин.
Періодичність контрольних оглядів після лікування
Частоту контрольних оглядів визначає офтальмолог індивідуально залежно від типу дегенерації, проведеного лікування та рівня ризику. Після лазерної коагуляції перший контрольний огляд зазвичай призначають через кілька тижнів, щоб оцінити, як сформувалися захисні спайки. Надалі більшості пацієнтів рекомендують обстежуватися не рідше одного разу на рік. Тим, у кого висока короткозорість, спадкова схильність, периферична дегенерація сітківки обох очей або перенесене відшарування, потрібно відвідувати офтальмолога частіше.
Окрема рекомендація стосується жінок, які планують природні пологи. За наявності небезпечних типів периферичної дегенерації офтальмолог оглядає сітківку у третьому триместрі та за потреби проводить профілактичну лазерну коагуляцію заздалегідь, щоб знизити навантаження на сітківку під час потуг.
Негайно звернутися до лікаря варто за появи спалахів світла, різкого збільшення кількості «мушок», погіршення периферичного зору чи відчуття темної «шторки» перед оком. Зволікання в цій ситуації підвищує ризик безповоротної втрати зору. Якщо ви належите до групи ризику або давно не проходили огляд очного дна з розширенням зіниці, запишіться на діагностику до Центру відновлення зору Анатолія Совви. Чим раніше виявити периферичну дегенерацію, тим більше шансів попередити розрив і відшарування сітківки замість того, щоб потім лікувати вже наявні ускладнення.