Рогівка ока — тонкий прозорий шар, який першим приймає на себе зіткнення із зовнішнім середовищем: пилом, вітром, мікроорганізмами, яскравим світлом. Через неї проходить майже все світло, що потрапляє в око, тому навіть невелике запалення цієї ділянки одразу відчувається — з’являються біль, почервоніння, дискомфорт при погляді на світло.
Один із найпоширеніших запальних станів рогівки — кератит. Це захворювання може минути без наслідків за кілька днів, а може загрожувати рубцюванням рогівки і стійким зниженням зору залежно від причини та швидкості звернення до лікаря.
Що таке кератит і чим він небезпечний?
Кератит — це запалення тканин рогівки ока, яке виникає у відповідь на інфекцію, травму, тривалу сухість очей або інші подразнювальні чинники. Залежно від глибини процесу запалення обмежується поверхневим епітелієм або поширюється на строму — основну за товщиною частину рогівки. У частини пацієнтів воно супроводжується дефектом поверхні — виразкою. Кератит і виразка рогівки не тотожні поняття, оскільки запальний процес може перебігати і без виразкового ураження.
Головна небезпека кератиту — ризик незворотного пошкодження рогівки. При швидкому прогресуванні інфекції тканина стоншується та втрачає прозорість, а після загоєння може залишитися рубець, який впливатиме на зір, якщо розташований у центральній оптичній зоні. У тяжких випадках можливі перфорація рогівки, поширення запалення на інші структури ока, підвищення внутрішньоочного тиску та ендофтальміт — гнійне запалення внутрішніх оболонок очного яблука.

За оцінками ВООЗ, помутніння рогівки — одна з провідних причин порушення зору у світі. Воно вражає близько шести мільйонів людей, при цьому значна частина цих випадків пов’язана саме з перенесеним кератитом. Бактеріальний кератит здатний прогресувати впродовж доби-двох, тому зволікання з лікуванням суттєво підвищує ризик втрати зору.
Причини виникнення кератиту
Причини запалення рогівки прийнято ділити на інфекційні та неінфекційні. Інфекційні причини кератиту наступні:
- Мікробний кератит. Розвивається, коли бактерії, віруси, грибки або найпростіші долають захисні механізми рогівки. У більшості випадків бактеріальна форма пов’язана з пошкодженням поверхні ока: травмою, стороннім тілом чи неправильним використанням контактних лінз, особливо якщо людина спить у них, рідко міняє розчин або носить лінзи довше рекомендованого терміну.
- Герпетичний кератит. Спричиняє вірус простого герпесу. Після первинного зараження він залишається в нервових вузлах і періодично активується повторно, а рецидиви можуть пошкоджувати глибші шари рогівки та залишати рубці. Грибковий кератит частіше виникає після травми рослинним матеріалом — гілкою чи листям, а ризик підвищується при хронічних захворюваннях поверхні ока та тривалого застосування стероїдних крапель.
- Акантамебний кератит. Спричиняють найпростіші роду Acanthamoeba, що живуть у прісній воді. Головний фактор ризику — контакт лінз із водопровідною водою або купання в них.
Неінфекційне запалення рогівки з’являється після механічної травми, хімічного чи термічного опіку, через тривалий дефіцит слізної рідини, порушення чутливості рогівки або неповне змикання повік. До цієї групи належить і фотокератит — ураження епітелію рогівки надлишком ультрафіолету, наприклад під час зварювальних робіт або перебування на снігу без захисних окулярів. Симптоми фотокератиту з’являються через кілька годин після опромінення.

Симптоми кератиту
Прояви кератиту залежать від причини, глибини та поширеності запалення. Найчастіше людина відчуває їх лише в одному оці.
Типові симптоми кератиту:
- біль або різь в оці;
- відчуття стороннього тіла;
- почервоніння очного яблука;
- виражена світлобоязнь і мимовільне змикання повік (блефароспазм);
- сльозотеча та виділення з ока;
- затуманення або зниження гостроти зору;
- помутніння чи біла пляма на рогівці.
Швидкість наростання симптомів залежить від збудника. Якщо бактеріальний кератит розвивається стрімко, з вираженим болем і виділеннями, то грибкова форма може довго проявлятися тільки легким дискомфортом і сухістю. При акантамебному кератиті біль може виявитися сильнішим, ніж можна очікувати, судячи із зовнішнього вигляду ока на ранній стадії. По такій ознаці лікар може запідозрити саме цю інфекцію.
Види кератиту
Єдиної класифікації, яка охоплювала б усі форми кератиту, не існує. Захворювання розрізняють за причиною, глибиною ураження та характером перебігу.
За причиною виникнення виділяють бактеріальний, грибковий, акантамебний, неінфекційний та вірусний кератит. Найнебезпечніший серед бактеріальних форм — кератит, спричинений синьогнійною паличкою. Він здатний швидко зруйнувати рогівку, особливо у користувачів контактних лінз. Грибкова та акантамебна форми відрізняються повільнішим, але затяжним перебігом і потребують тривалого лікування.
За глибиною ураження розрізняють поверхневий кератит, при якому зміни обмежуються епітелієм і зазвичай загоюються без рубця, та глибокий, або стромальний, що зачіпає товщу рогівки та частіше залишає стійке помутніння. До цієї ж групи класифікацій належить нитчастий кератит — наслідок тяжкого синдрому сухого ока, при якому на поверхні рогівки утворюються слизові нитки, що спричиняють відчуття стороннього тіла та печіння. Тут передусім застосовується лікування у вигляді відновлення зволоження очей.
Діагностика кератиту
Поставити діагноз «кератит» тільки за симптомами неможливо, адже біль, почервоніння і сльозотеча супроводжують й інші захворювання очей. Під час первинного огляду офтальмолог з’ясовує, коли з’явилися скарги, чи передувала їм травма, чи носить пацієнт контактні лінзи, чи контактувало око з водою та чи були раніше епізоди герпетичної інфекції. Далі перевіряється гострота зору, щоб виявити, наскільки запалення вже вплинуло на якість зображення.
Основний метод обстеження — біомікроскопія за допомогою щілинної лампи, яка дає змогу оцінити стан епітелію, глибину ураження, наявність інфільтрату чи виразки. Для виявлення дефектів поверхні застосовують флюоресцеїнову пробу: барвник накопичується в пошкоджених ділянках і стає помітним під синім світлом. Якщо є підозра на інфекційну природу процесу, особливо при великій чи нетиповій виразці, лікар бере зішкріб із рогівки для мікроскопії та посіву. У такий спосіб визначається збудник і підбирається точна терапія. У складних випадках, зокрема при підозрі на акантамебний кератит, застосовується конфокальна мікроскопія чи ПЛР-діагностика.

Лікування кератиту
Тактику лікування запалення рогівки ока визначає причина захворювання, тому універсальних крапель «від кератиту» не існує.
Бактеріальний кератит лікують місцевими антибактеріальними препаратами. За тяжкого перебігу їх закапують дуже часто, іноді щогодини, особливо в перші дні терапії. Якщо виразка велика, розташована в центрі рогівки або не реагує на лікування, може знадобитися посів, зміна препарату чи стаціонарне спостереження.
При герпетичному кератиті застосовують противірусні засоби місцевої або системної дії. Якщо запалення поширилося на строму, лікар може додати кортикостероїдні краплі, але тільки в комбінації з противірусною терапією і під контролем. Самостійне застосування гормональних крапель без цього прикриття може погіршити перебіг інфекції.
Грибковий кератит вимагає протигрибкових препаратів, переважно місцевих, а за тяжкого перебігу — і системних. Лікування кератиту цього типу може тривати кілька тижнів чи місяців. Акантамебна форма потребує ще тривалішої терапії спеціальними протиамебними засобами, а за відсутності ефекту розглядають хірургічне лікування.
Неінфекційний кератит лікують за допомогою усунення причини. При сухості очей призначаються зволожувальні краплі, при алергічній чи аутоімунній природі контролюється основне захворювання. Якщо рогівка пошкоджена настільки, що консервативна терапія не дає результату, може знадобитися кератопластика — пересадка рогівки.
Лікування кератиту в домашніх умовах: чого не можна робити?
Лікування вдома можливе тільки після огляду офтальмолога і встановлення причини запалення. Мова не йде про самостійний підбір крапель, пацієнт повинен точно дотримуватися призначеної лікарем схеми. Легкі неінфекційні форми, спричинені, наприклад, короткочасною сухістю ока чи незначною травмою, можуть минати за кілька днів на тлі призначених крапель, але відрізнити такий випадок від інфекційного кератиту без огляду неможливо. Терапію не можна переривати одразу після зникнення дискомфорту, адже інфекція може залишатися активною ще кілька днів.
При кератиті не можна:
- самостійно застосовувати антибіотики, противірусні чи протигрибкові краплі без призначення лікаря;
- використовувати кортикостероїди без контролю офтальмолога;
- носити контактні лінзи до повного одужання;
- терти або натискати на око;
- робити примочки з трав, чаю чи інших народних засобів;
- відкладати огляд, якщо біль посилюється або зір погіршується.
Особливий ризик несе самолікування за допомогою стероїдних крапель. Вони швидко знімають почервоніння та біль, тому створюють оманливе враження покращення, тоді як інфекція під поверхнею продовжує прогресувати.
Якщо в око потрапила хімічна речовина, не можна чекати появи симптомів. Його потрібно негайно та рясно промити чистою водою і звернутися по медичну допомогу.

Коли потрібно терміново звернутися до офтальмолога?
Звернутися до лікаря потрібно якнайшвидше, щойно з’явилися ознаки рогівкового синдрому — біль, почервоніння, світлобоязнь чи погіршення зору. Невідкладний огляд необхідний, якщо:
- біль в оці сильний або швидко наростає;
- різко погіршився зір;
- на рогівці з’явилася біла чи сіра пляма;
- важко відкрити око через світлобоязнь;
- симптоми виникли після травми або потрапляння хімічної речовини;
- з’явилися гнійні виділення;
- людина носить контактні лінзи й одночасно відчуває біль або почервоніння;
- після початку лікування симптоми не зменшуються.
Біль, почервоніння і зниження зору одночасно — це найтривожніше поєднання. У такому разі не варто чекати кілька днів, сподіваючись, що запалення мине самостійно. Швидкість, з якою встановлено причину кератиту і розпочато правильне лікування, впливає на те, чи вдасться зберегти зір.
Якщо ви помітили почервоніння, біль в оці чи інші ознаки запалення рогівки, не відкладайте візит до лікаря. У Центрі відновлення зору Анатолія Совви можна пройти діагностику кератиту на сучасному обладнанні та отримати консультацію офтальмолога, який визначить причину запалення і підбере лікування для збереження зору.
