Кератоглобус — це рідкісне дегенеративне захворювання, що характеризується кулястою формою рогівки та її рівномірним стоншенням. Через втрату міцності тканини рогова оболонка випинається майже по всій поверхні, а найбільше стоншення спостерігається на периферії, хоча зміни зачіпають і центральну зону. Через це помітно погіршується зір і підвищується вразливість ока: навіть незначний удар чи тертя можуть спричинити розрив надто тонкої рогівки.
Захворювання найчастіше вроджене або ж проявляється в дитячому чи молодому віці, зазвичай до 30 років. Рідше зустрічається набута форма, пов’язана з хронічними запальними процесами чи іншими дегенеративними змінами ока. Через рідкісність патології її нерідко плутають із кератоконусом, хоча ці два стани мають суттєві клінічні відмінності. Розглянемо докладніше симптоми, причини та методи лікування цього захворювання.
Чим кератоглобус відрізняється від кератоконуса
Кератоглобус і кератоконус належать до ектазій рогівки — патологій, при яких вона стоншується та деформується. Однак механізм і локалізація змін різні. При кератоконусі стоншення має локальний характер: рогівка ока випинається конусоподібно, найчастіше в центральній або нижній частині. При кератоглобусі випинання рівномірне і охоплює майже всю поверхню рогівки, набуваючи кулястої форми, а найвиразніше стоншення розташоване по периферії.
Тотальний характер змін робить рогівку при кератоглобусі значно крихкішою та вразливішою до розривів, ніж при кератоконусі, тому пацієнтам важливо ретельно захищати очі від будь-яких механічних впливів.
У частини пацієнтів кератоглобус рогівки поєднується із системними ознаками слабкості сполучної тканини — гіпермобільністю суглобів або блакитним відтінком склер. Це вказує на спільну генетичну природу порушення колагену в різних тканинах організму.
Причини розвитку кератоглобуса
Через що саме розвивається кератоглобус, причини остаточно не встановлені. Провідну роль відіграють генетичні особливості будови сполучної тканини та порушення синтезу колагену, які знижують механічну міцність рогівки.
До факторів, пов’язаних із розвитком кератоглобуса, належать:
- спадкова схильність;
- вроджені порушення розвитку сполучної тканини;
- синдроми Елерса — Данлоса, Марфана;
- інші системні захворювання, що супроводжуються дефектами колагену.
Рідше зустрічаються набуті форми, які розвиваються після хронічних запальних процесів чи тяжких ушкоджень рогівки. На відміну від кератоконуса, для кератоглобуса не доведений прямий зв’язок із постійним тертям очей чи алергічними захворюваннями, хоча ці фактори здатні додатково травмувати вже ослаблену тканину.
Симптоми кератоглобуса
Прояви залежать від ступеня деформації та вираженості витончення рогівки. В одних пацієнтів, у яких є підозра на кератоглобус, симптоми наростають поступово, в інших зір погіршується досить швидко.
Основні ознаки кератоглобуса:
- поступове зниження гостроти зору;
- високий неправильний астигматизм;
- розмитість і спотворення зображення;
- часта необхідність міняти рецепт на окуляри без відчутного покращення;
- світлобоязнь, підвищена чутливість очей;
- швидка втомлюваність під час зорового навантаження.
У міру прогресування хвороби стає складніше підібрати окуляри, оскільки вони не здатні компенсувати неправильну форму рогівки.
Найнебезпечніше ускладнення — гострий розрив надзвичайно тонкої рогівки або її водянка, тобто раптовий набряк тканини внаслідок розриву внутрішньої мембрани. Обидва стани супроводжуються різким болем, значним зниженням зору та потребують невідкладної офтальмологічної допомоги.
Як діагностують кератоглобус
Коли потрібно перевірити, чи є кератоглобус, діагностика передбачає комплексне офтальмологічне обстеження. Лікар оцінює форму рогівки, її товщину, прозорість та оптичні властивості. Для цього застосовують:
- визначення гостроти зору;
- авторефрактометрію;
- біомікроскопію у щілинній лампі;
- кератотопографію або томографію рогівки для детальної оцінки її форми;
- пахіметрію для вимірювання товщини;
- кератометрію;
- оптичну когерентну томографію переднього відрізка ока (за потреби).
Сучасна комп’ютерна топографія рогівки дозволяє відрізнити кератоглобус від інших ектазій і точно визначити ступінь структурних змін.
Оскільки кератоглобус нерідко поєднується із системними порушеннями сполучної тканини, офтальмолог може порекомендувати консультацію суміжних фахівців, зокрема генетика чи ревматолога, якщо є ознаки супутнього синдрому. Так вдасться скласти повнішу картину стану пацієнта та узгодити подальше спостереження.
Чи можна зупинити прогресування кератоглобуса
Повністю усунути структурні зміни рогівки сучасна медицина поки що не може. Основна мета лікування — якомога довше зберегти зір, попередити ускладнення та захистити ослаблену тканину від пошкоджень.
Пацієнтам рекомендують регулярно проходити огляд у офтальмолога, уникати травм очей і не терти їх, використовувати захисні окуляри під час спорту чи роботи, пов’язаної з ризиком травмування. Тактику лікування підбирають індивідуально залежно від вираженості змін і функціонального стану рогівки.
Методи лікування кератоглобуса
Коли вже відомо про кератоглобус, лікування може передбачати як консервативні, так і хірургічні підходи. Вибір методу залежить від стадії захворювання.
На початкових стадіях можуть застосовуватися окуляри, проте зі зростанням неправильного астигматизму вони втрачають ефективність. Звичайні м’які контактні лінзи у більшості випадків не можуть забезпечити достатню гостроту зору через складну форму рогівки. Кращий результат дають індивідуально підібрані жорсткі склеральні контактні лінзи. Вони формують правильну оптичну поверхню перед рогівкою і суттєво покращують якість зору навіть при вираженій деформації.
Крослінкінг рогівки добре зарекомендував себе при кератоконусі, однак при кератоглобусі його застосування помітно обмежене. Класична процедура передбачає ультрафіолетове опромінення рогівки, попередньо насиченої рибофлавіном, але при кератоглобусі тканина найчастіше занадто тонка для безпечного проведення стандартного протоколу. У окремих випадках можливе застосування модифікованих методик, наприклад крослінкінгу з попереднім нашаруванням контактної лінзи для збільшення ефективної товщини рогівки, але рішення ухвалюється тільки після детальної оцінки її стану. Крослінкінг не можна вважати універсальним методом лікування цього захворювання.
Коли контактна корекція вже не забезпечує достатнього зору або існує високий ризик розриву рогівки, розглядають хірургічне лікування. Через тотальне витончення тканини операція при кератоглобусі технічно складніша, ніж при кератоконусі. Класична наскрізна кератопластика з невеликим трансплантатом тут часто неефективна, оскільки периферія рогівки, куди зазвичай накладають шви, сама надто тонка й ослаблена. Хірурги можуть застосовувати трансплантати більшого діаметра або модифіковані техніки пересадки, що захоплюють більшу площу ураженої тканини.
Пересадку рогівки (кератопластику) розглядають у випадках критичного витончення тканини, значного зниження зору, яке неможливо скоригувати іншими методами, розвитку рубцевих змін, розриву рогівки чи загрози такого розриву. План операції підбирають індивідуально з урахуванням клінічної картини.
Чи можна повністю відновити зір при кератоглобусі
Прогноз залежить від того, наскільки рано виявлене захворювання, ступеня деформації рогівки та наявності ускладнень. Повністю відновити природну будову рогівки сучасні методи лікування не можуть, проте правильно підібрана контактна корекція або своєчасне хірургічне втручання дозволяють покращити гостроту зору та якість життя пацієнта. Регулярне спостереження у офтальмолога, вчасна діагностика та індивідуально підібране лікування допомагають контролювати перебіг хвороби, мінімізувати ризик небезпечних ускладнень і максимально довго зберігати функцію зору.
Якщо ви помічаєте прогресуюче погіршення зору, часту зміну рецепта на окуляри без результату або підвищену чутливість до світла, варто якнайшвидше пройти діагностику в офтальмолога. Запишіться на огляд в Центр відновлення зору Анатолія Совви, адже рання діагностика кератоглобуса дає більше можливостей для збереження зору та дозволяє підібрати оптимальну тактику лікування ще до розвитку ускладнень.